Запалення придатків

Запалення органів малого тазу викликаються бактеріями, в 75-90% випадків це Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhoeae, але частіше за все беруть участь кілька різних бактерій, таких як кишкова паличка, гарднерела, стрептококи, бактероїди, мікоплазми, уреаплазми та ін.

Фактори ризику аналогічні чинникам, пов’язаним з інфекціями, що передаються статевим шляхом, і включають в себе ранній початок статевого життя, велика кількість сексуальних партнерів, відсутність бар’єрної контрацепції. Вагінальні спринцювання і різні медичні маніпуляції (аборт, вишкрібання, введення внутрішньоматкового контрацептиву) також можуть збільшити ризик розвитку запальних захворювань органів малого тазу.

У більшості випадків запалення органів малого тазу розвивається в 2 етапи. Першим етапом є запалення в піхві або шийки матки, найчастіше викликане інфекцією що передається статевим шляхом. На другому етапі інфекція піднімається вгору по шийці матки і викликає запалення матки і придатків. Хоча в нормі цервікальний слиз є функціональним бар’єром для поширення інфекції вгору, ефективність цього бар’єру зменшується при вагінальному запаленні, гормональних порушеннях, дисбактеріозі.

Сальпінгоофорит – запалення яєчників і маткових труб – відноситься до найбільш частої локалізації запальних захворювань органів малого тазу. Запалення придатків найчастіше проявляється болем внизу живота різної інтенсивності – від незначного ниючого до вираженого, гострого болю. Іншими симптомами можуть бути виділення з піхви, лихоманка, біль під час сексу і нерегулярні менструації. У гострий період біль і лихоманка тривають не більше 7 днів, потім симптоми вщухають і запалення переходить в хронічну стадію, з формуванням спайок в малому тазу. Нелікований сальпінгоофорит може привести до віддалених ускладнень, таким як безпліддя, позаматкова вагітність, хронічний біль в області тазу. Хронічний тазовий біль виникає приблизно у чверті жінок, які перенесли запалення придатків. Цей біль пов’язаний з розвитком спайок і Гідросальпінкс. Ризик ектопічної вагітності збільшується на 15-50%. Позаматкова вагітність є прямим результатом пошкодження маткової труби.

Діагноз запалення придатків встановлюється на підставі наступних клінічних симптомів: болі внизу живота, підвищення температури тіла вище 38 ° С, аномальні виділення з шийки матки і піхви і велика кількість лейкоцитів у мазку, зміни лабораторних показників крові, виявлення хламідійної і гонококової інфекції. Характерна болючість придатків і матки при бімануальному огляді гінекологом на кріслі.

Для поліпшення діагностики запального захворювання органів малого таза і його ускладнень може бути проведений ряд діагностичних процедур. Ці процедури не завжди є необхідними, проте через складність клінічного діагнозу і великого числа хірургічних та гінекологічних надзвичайних ситуацій, які можуть мати схожі прояви, необхідно вибрати оптимальний обсяг обстежень.

Трансвагінальне ультразвукове сканування або магнітно-резонансна томографія можуть показати потовщені заповнені рідиною маткові труби з вільною рідиною в малому тазу або без неї, або тубооваріальний абсцес.

При підозрі на ендометрит необхідне проведення біопсії ендометрія з наступним патогістологічним дослідженням.

Найбільш точним методом діагностики запальних захворювань органів малого тазу є лапароскопія, яка дає можливість прямої візуалізації. Лапароскопію рекомендують проводити в перший день перебування пацієнтки в стаціонарі з паралельною антибіотикотерапією.

Гострий запальний процес малого тазу, який супроводжується підвищенням температури тіла вище 38 ° С, вираженими болями в животі, порушенням загального стану потребує лікування в умовах стаціонару. При розвитку ускладнень, таких як тубооваріальний абсцес, проводиться хірургічне лікування з видаленням вогнища інфекції і дренуванням черевної порожнини.

Лікування підгострого і хронічного запалення придатків проводиться амбулаторно. Можуть застосовуватися фізіотерапевтичні методи, імуномодулятори, полівітаміни, санаторно-курортне лікування.

З метою профілактики розвитку запалення органів малого тазу необхідно скорочення числа сексуальних партнерів, запобігання небезпечних сексуальних контактів і регулярне використання відповідної бар’єрної контрацепції. З метою запобігання розвитку віддалених ускладнень, важливо своєчасно звернутися до лікаря при появі навіть незначних симптомів запалення.

Симптоми запалення придатків

Симптоми запалення придатків будуть безпосередньо залежати від ступеня розвитку інфекційного процесу. Чим вищим і ширшим він буде, тим значніше розвинеться клініка. Крім того, вона залежатиме від кількості структур, залучених у процес. Наприклад, одночасне запалення труб і яєчників (сальпінгоофорит) матиме найважчі прояви.

Загальні симптоми, які допоможуть запідозрити розвиток запалення придатків матки:

• тупий, ниючий або гострий біль у нижній частині живота, зосереджений в одному зі боків або в обох, що іррадіює в поперек або стегна;
• патологічні виділення з піхви зі зміненим кольором (жовті, зелені) і часто неприємним запахом;
• свербіж і подразнення в ділянці зовнішніх статевих органів;
• підвищення температури тіла до субфебрильних значень;
• зміни в менструальному циклі, включаючи нерегулярні менструації, міжменструальні кровотечі або больові відчуття під час менструації;
• загальні симптоми інтоксикації – слабкість, втома, головний біль і втрата апетиту;
• біль під час статевої активності.

Якщо є будь-які з перерахованих симптомів, важливо негайно звернутися до лікаря для діагностики та лікування. Раннє звернення за медичною допомогою допоможе уникнути ускладнень і ефективно впоратися із запаленням.

Класифікація запалення придатків

Запалення придатків класифікується за різними критеріями, такими як форма перебігу, причина виникнення і ступінь ураження.

За формою перебігу:

• гостре запалення придатків – розвивається раптово і супроводжується яскраво вираженими симптомами;
• хронічне запалення придатків – розвивається поступово і може виникнути після нелікованого гострого запалення.

За ступенем ураження:

• одностороннє – запалення зачіпає тільки один із придатків – яєчник або фаллопієву трубу з одного боку;
• двостороннє – зачіпає придатки з обох боків, що призводить до більш виражених симптомів і ризиків ускладнень.

За етіологічним фактором:

• інфекційне запалення – спричинене бактеріальною або вірусною інфекцією;
• неінфекційне запалення – спричинене фізичними чинниками, такими як травма, алергічні реакції або гормональні порушення.

Оскільки запалення придатків є узагальненим поняттям, до якого входить кілька патологічних станів, класифікувати його також можна за місцем розвитку патологічного процесу. Так, розрізняють:

• аднексит (сальпінгіт) – запалення в маткових трубах;
• оофорит – в яєчниках;
• сальпінгоофорит – процес розвивається в трубах і яєчниках одночасно.

Залежно від місця формування запального процесу можуть розвиватися різні симптоми та інші особливості. Також кожен стан має гострий і хронічний перебіг.

Причини виникнення запалення придатків матки

Запалення може бути спричинене різними факторами, включно з інфекційними агентами, гормональними змінами та іншими причинами. Розглянемо основні з них:

1. Бактеріальні інфекції. Найпоширеніший чинник. Найчастіше етіологічним чинником запалення є бактерії – хламідії, гонококи, мікоплазми та уреаплазми.
2. Вірусні інфекції також можуть провокувати запалення. Наприклад, вірус простого герпесу і папіломи людини.
3. Грибкові інфекції – кандидоз. Хоча кандидоз здебільшого вражає піхву, в деяких випадках він може сприяти запаленню в придатках, особливо за відсутності адекватного лікування.
4. Гормональні зміни в рівні статевих гормонів, таких як естрогени і прогестерон.
5. Неправильне використання гігієнічних засобів або недостатня гігієна під час менструації.
6. Хірургічні втручання, такі як аборт або вишкрібання матки.
7. Фізичний та емоційний стрес можуть послаблювати імунну систему, роблячи організм більш сприйнятливим до інфекцій і запалень.
8. Деякі анатомічні особливості, такі як аномалії форми або положення матки та придатків.
9. Наявність спайок у ділянці малого таза.

Також можливі інші причини розвитку запальних процесів у придатках.

Особливості аднекситу

Аднексит або сальпінгіт – це запалення маткових труб. Найчастіше патологія розвивається на тлі бактеріальної інфекції. Збудниками можуть бути хламідії, гонококи, стрептококи або кишкова паличка. Інфекція потрапляє в труби через статеві шляхи або передається через кров після інших захворювань.

Однією з головних небезпек сальпінгіту є утворення спайок (зрощення тканин), що порушує нормальну прохідність маткових труб. Це може призвести до утруднення транспортування яйцеклітини, підвищуючи ризик позаматкової вагітності та безпліддя.

Запалення може протікати в гострій або хронічній формі. Гострий сальпінгіт характеризується більш різкою і яскравою клінікою. А хронічний може тривати місяцями, з менш вираженими, але постійними симптомами.

Постійне запалення може призвести до трубного безпліддя. Навіть після лікування зберігатиметься ризик розвитку ускладнень, оскільки труби можуть втратити здатність нормально транспортувати яйцеклітину. Вкрай важливо своєчасно виявити запалення і почати терапію.

Симптоми аднекситу

Прояв клінічної картини аднекситу безпосередньо залежить від типу захворювання. Розвиток запалення в одній трубі супроводжуватиметься болем з одного боку, а в разі аднекситу обох труб хворобливі відчуття будуть присутні з обох боків. Характер болю та інші симптоми також відрізнятимуться в гострій і хронічній фазі.

Гострий аднексит

• гострий біль внизу живота, який може посилюватися під час руху, фізичної активності або статевого акту;
• лихоманка та озноб із підвищенням температури тіла до 38-39°С;
• гнійні виділення з піхви, які можуть мати неприємний запах і супроводжуватися свербінням або подразненням;
• нудота і блювота;
• порушення сечовипускання у вигляді частих або болісних позивів;
• загальне нездужання у вигляді слабкості, втрати апетиту і головного болю.

Хронічний аднексит

• тягнучий і менш інтенсивний біль внизу живота, який може мати постійний характер і загострюватися перед менструацією або після фізичної активності;
• порушення менструального циклу у вигляді збоїв, більш рясних або болісних місячних;
• зниження статевого потягу і біль під час статевого акту;
• постійне відчуття втоми, дратівливість і зниження працездатності;
• проблеми з фертильністю через розвиток спайкового процесу.

Ускладнення аднекситу

Запалення маткових труб може призвести до низки серйозних ускладнень, якщо його не лікувати вчасно. Найчастішим є утворення спайок. Вони являють собою сполучнотканинні перемички всередині труб, які спричиняють їхню непрохідність. Це може ускладнити або повністю заблокувати рух яйцеклітини, що часто стає причиною безпліддя або позаматкової вагітності.

Позаматкова вагітність, як ускладнення аднекситу, також може розвинутися через звуження труб. Яйцеклітина може закріпитися в трубі, що може призвести до її розриву і сильної внутрішньої кровотечі, яка потребує невідкладної хірургічної допомоги.

Також можливі такі ускладнення:

• хронічний тазовий біль, що виникає через спайки і постійне подразнення тканин;
• абсцес яєчників і маткових труб – порожнина з гнійним вмістом, що потребує хірургічного втручання;
• перитоніт – у рідкісних випадках інфекція з маткових труб може поширитися на черевну порожнину, що є життєзагрозливим станом.

Одне з найсерйозніших ускладнень аднекситу – безпліддя. Воно може виникнути через непрохідність труб, спайки або хронічне запалення, яке пошкоджує репродуктивні органи та перешкоджає нормальному зачаттю.

Симптоми сальпінгоофориту

Сальпінгоофорит може проявлятися різними симптомами. Їх інтенсивність варіюватиметься від легкого до тяжкого ступеня. Велика частина проявів не специфічна, тому патологію легко сплутати з аднекситом та іншими запаленнями органів малого таза.

Основні симптоми сальпінгоофориту:

1. Тупий або ниючий біль. Може бути переймоподібним або різким, особливо під час руху або статевої активності. Найчастіше відчувається і з лівого, і з правого боку, тому що в більшості випадків розвивається двосторонній сальпінгоофорит. Інтенсивність болю може варіюватися від легкого дискомфорту до сильного больового синдрому.
2. Порушення менструального циклу. Характерні міжменструальні кровотечі, нерегулярні менструації та посилення менструальних болів.
3. Патологічні виділення з піхви. Можуть бути рясними, гнійними або слизовими, з неприємним запахом.
4. Підвищення температури тіла вище 38°C, ознобом і пітливістю.
5. Біль під час статевого акту і після нього.
6. Втома, слабкість, головний біль і загальне відчуття дискомфорту.
7. Поява ущільнень болісних ущільнень у ділянці яєчників і фаллопієвих труб.
8. Додаткові симптоми розвиваються при вираженому запаленні та високій температурі, особливо якщо супроводжуються системним запаленням.

Запалення також може зачіпати сусідні органи, включно із сечовим міхуром, що призводить до частого і болісного сечовипускання.

Діагностика сальпінгоофориту

Для точної діагностики сальпінгоофориту важливо провести комплексне обстеження, яке допоможе визначити ступінь запалення і його причини. Це допоможе вибрати оптимальне лікування.

Перший і найважливіший етап – консультація гінеколога. Лікар збирає детальний анамнез, уточнює інформацію про сексуальну активність, можливі інфекції, використані контрацептиви та історію вагітностей. Далі проводять гінекологічний огляд для виявлення болісних ділянок, ущільнень та інших змін у ділянці органів малого таза. У разі підозри на розвиток сальпінгоофориту лікар може направити на:

• загальний аналіз крові та оцінку рівня С-реактивного білка – для визначення наявності запального процесу в організмі;
• мікробіологічні посіви – для виявлення патогенів, таких як хламідії, гонококи, мікоплазми, які можуть бути причиною запалення;
• ПЛР-діагностику – для виявлення ДНК/РНК інфекційних агентів;
• загальний аналіз сечі – для виключення сечостатевих інфекцій, які можуть імітувати симптоми сальпінгоофориту;
• ультразвукове дослідження (УЗД) трансабдомінальним або трансвагінальним шляхом – для оцінки стану органів малого таза, виявлення можливих запальних змін і детальної візуалізації фаллопієвих труб і яєчників;
• магнітно-резонансна томографія (МРТ) – для точнішої оцінки стану органів малого таза, якщо результати УЗД не дають повної картини або є підозра на ускладнення;
• гістеросальпінгографія – введення контрастної речовини для оцінки прохідності труб і виявлення можливих структурних змін.

У деяких випадках, особливо за підозри на ускладнення або необхідність біопсії, може бути виконана лапароскопія. Це малоінвазивний хірургічний метод, що дає змогу безпосередньо оглянути внутрішні органи та за необхідності провести біопсію або видалити абсцес.

Методи діагностики запалення придатків

Діагностика запалення придатків матки і сальпінгоофориту дуже схожі. Основні методи включають: гінекологічний огляд, лабораторні тести, інструментальне обстеження.

Під час гінекологічного огляду при запаленні лікар пальпаторно оцінить стан придатків. Під час огляду в дзеркалах зможе визначити наявність запального процесу. Залежно від його локалізації буде поставлено попередній діагноз.

До лабораторних тестів належать загальний аналіз крові, сечі та С-реактивний білок. Аналізи крові та оцінка рівня С-реактивного білка показують загальний запальний процес. За незначного запалення буде спостерігатися менш виражене підвищення рівня лейкоцитів та інших маркерів запалення, ніж за сальпінгоофориту. Загальний аналіз сечі також допоможе підтвердити запалення і запідозрити причину. Додатково можуть використовуватися аналізи на певні бактерії та віруси для визначення точної причини розвитку запалення придатків.

Ультразвукове дослідження допомагає візуалізувати запалення. У разі запалення придатків воно буде локалізовано в певних структурах органів малого таза.

Методи лікування запалення придатків матки

Лікування запалення придатків матки полягає в зниженні запалення, лікуванні причини захворювання і відновленні прохідності труб. З цією метою використовують медикаментозні та хірургічні методи.

Основою лікування гострого запалення є застосування антибактеріальних препаратів. Важливо підібрати антибіотики широкого спектра дії, які активні проти патогенів, що часто спричиняють запалення придатків (включно з інфекціями, що передаються статевим шляхом). Антибіотики можуть вводитися як перорально, так і внутрішньовенно в стаціонарних умовах, залежно від тяжкості стану пацієнтки. Сучасні схеми лікування включають комбінацію антибіотиків для покриття різних збудників, що збільшує шанси на швидке одужання. Якщо запалення спричинене інфекцією, що передається статевим шляхом, то вкрай важливо лікувати й обох партнерів, щоб уникнути повторного інфікування. Це обов’язковий захід для запобігання рецидивам.

Для зниження запального процесу та усунення болю застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Вони допомагають зменшити запалення, набряк і біль, що покращує загальний стан пацієнтки. У деяких випадках додатково призначають спазмолітики, щоб полегшити м’язову напругу в малому тазу.

У разі ускладнених форм запалення, таких як абсцеси або сильні спайкові процеси, може знадобитися хірургічне лікування. Останніми роками перевагу віддають лапароскопії – малоінвазивній методиці, що дає змогу видалити гнійні вогнища, розділити спайки та відновити прохідність маткових труб із мінімальними ушкодженнями навколишніх тканин.

А для запобігання повторним епізодам запалення придатків важливо усунути фактори ризику: використовувати бар’єрні методи контрацепції, уникати переохолодження, своєчасно лікувати інфекції статевих шляхів і зміцнювати імунну систему.

Джерела:

• What is Adnexitis, its causes and treatment, https://www.institutobernabeu.com/en/blog/what-is-adnexitis-its-causes-and-treatment/
• What to know about oophoritis, https://www.medicalnewstoday.com/articles/oophoritis
• Ovary inflammation and fallopian tube inflammation, https://www.usz.ch/en/disease/adnexitis/