Розрив кісти яєчника. Симптоми і наслідки

Кіста яєчника: причини

Різні види кіст яєчників формуються за різними причинами.

Функціональні кісти формуються, коли домінантний фолікул не розривається і не вивільняє яйцеклітину під час овуляції. Натомість фолікул продовжує рости й накопичувати рідину, що призводить до утворення кісти. Найчастіше це відбувається через порушення гормонального фону.

Кіста жовтого тіла (лютеїнова кіста) виникає після овуляції. Так, жовте тіло, яке утворюється з розірваного фолікула, не розсмоктується і не зникає, а накопичує рідину або кров. Це може бути спричинено гормональним дисбалансом або іншими порушеннями овуляційного процесу.

Ендометріоїдна кіста (шоколадна кіста). Утворюється внаслідок ендометріозу, коли тканина, схожа на ендометрій (внутрішній шар матки), починає рости на яєчнику. Ця тканина продовжує функціонувати як ендометрій. Вона реагує на менструальний цикл, що призводить до накопичення темної крові й утворення кісти.

Параоваріальна кіста розвивається з тканин придатка яєчника (параоварія), а не із самого яєчника. Виникає через порушення розвитку зародкових тканин у період ембріонального розвитку. Починає проявлятися в репродуктивному віці.

Дермоїдна кіста (зріла тератома) є результатом аномального розвитку зародкових клітин. Останні мають здатність диференціюватися в різні тканини. Дермоїдна кіста може містити різні тканини, такі як волосся, шкіра, зуби. Вона виникає з рудиментарних тканин, які збереглися ще з ембріонального періоду.

Серозна кіста утворюється з поверхневого епітелію яєчника й наповнюється серозною (прозорою) рідиною. Причини її появи можуть бути пов’язані з гормональними порушеннями або зростанням епітеліальних клітин.

Муцинозна кіста також походить з епітеліальних клітин яєчника, але наповнюється густим, слизовим вмістом (муцином). Може виникати через гормональні порушення або мутації в клітинах яєчника.

Полікістоз яєчників (СПКЯ) виникає внаслідок гормонального дисбалансу, що порушує нормальний процес овуляції. У результаті на яєчниках утворюються численні дрібні фолікулярні кісти.

Основними симптомами при розриві кісти яєчника є:

• загальне погіршення стану хворої (слабкість, запаморочення, задишка);
• різка поява болю в нижніх відділах живота (частіше біль локалізується з одного боку, в місці проекції кісти)
• біль може віддавати в пряму кишку, стегно, поперек, промежину (при приєднанні внутрішньочеревної кровотечі);
• поява дизурії, нудоти і блювоти;
• почастішання пульсу, при нормальній температурі тіла,
• холодний липкий піт;
• часто болі пов’язані з фізичним навантаженням або зміною положення тіла.

Пацієнтка з підозрою на розрив кісти яєчника повинна бути обстежена протягом 24-48 годин. Їй повинно бути проведено УЗД органів малого таза (для уточнення діагнозу), консультація гінеколога або хірурга, при необхідності, пункція черевної порожнини через заднє склепіння піхви.

Лікування в даному випадку виключно хірургічне, методом лапароскопії або лапаротомії (якщо хвора доставлена у важкому стані з клінікою геморагічного шоку). Під час операції метою лікаря є усунення внутрішньочеревної кровотечі, стабілізації стану хворої, видалення капсули кісти і ушивання дефекту тканини яєчника в межах здорових тканин.

Важливо не нехтувати профоглядами у свого гінеколога, щоб вчасно виявити кісту, запобігти можливим ускладненням і отримати адекватне лікування.

Діагностика та лікування

Перший етап діагностики кісти яєчника — консультація гінеколога та збір анамнезу. Дуже багато факторів можуть допомогти запідозрити її розвиток, що звузить коло діагностичних заходів. Регулярність циклу, особливість його перебігу та супутні симптоми. Важливо пояснити лікарю всі нюанси.

Потім проводиться бімануальне дослідження задля виявлення наявності змін та ущільнень в органах малого таза.

Головний етап діагностики кісти яєчника — УЗД органів малого таза. Найкраще проводити його трансвагінальним шляхом. З його допомогою вдасться визначити наявність, розмір, форму та тип внутрішньої консистенції (рідка чи тверда).

За підозри розвитку раку лікар може запропонувати здати кров на онкомаркери.

За необхідності, як діагностичний захід, проводять лапароскопію. Це хірургічне втручання, що дає змогу детально вивчити та одразу видалити кісту. Тому лапароскопія належить і до методу лікування. Сьогодні це основна операція вибору за наявності кіст. Вона вимагає проведення лише кількох проколів.

Як альтернатива є лапаротомія. Вона проводиться за наявності великих кіст та в низці інших випадків. Лапаротомія — це відкрита операція, яка потребує проведення великого розрізу.

Також є інші методи лікування кіст яєчника:

1. Спостереження. Функціональні кісти найчастіше не потребують лікування. Достатньо спостерігати за ними та проводити УЗД діагностику в певні дні циклу. Найчастіше вони виходять під час місячних, а потім набираються знову.
2. КОК та інші гормони. Ця група препаратів дає змогу призупинити овуляцію та виключити формування кіст. Це необхідно в разі розвитку яскравої клінічної картини.

Вибір терапії залежить від типу кіст та наявності симптомів. Його здійснює лікар-гінеколог після встановлення діагнозу.

Операції на яєчниках та маткових трубах

Коли є показання для хірургічного втручання обирають не тільки метод отримання доступу до яєчників та маткових труб, але й обсяг втручання. Іноді це відбувається лише під час операції. Але здебільшого план складають заздалегідь. Лапароскопічним або лапаротомічним методом можливо проведення:

• оофоректомія — видалення одного або обох яєчників, операція може бути частковою (часткове видалення) або повною (видалення всього яєчника);
• кістектомія — видалення кісти яєчника зі збереженням яєчника, що дає змогу зберегти функцію яєчника;
• оваріопексія — фіксація яєчника до черевної стінки для запобігання його перекручуванню;
• сальпінгоофоректомія — видалення маткової труби разом з яєчником.

Кожна операція має свої показання. Лікар буде визначати обсяг втручання індивідуально.

Кіста яєчника: ускладнення і наслідки

Хоча здебільшого кісти яєчників є доброякісними й зникають самостійно, є ризик розвитку ускладнень, які вимагають медичного втручання. До них належать:

1. Перекрут яєчника (торсія) навколо своєї осі. Це призводить до порушення кровопостачання. Супроводжується раптовим сильним болем внизу живота, нудотою, блюванням та зниження артеріального тиску. Якщо не надати негайну медичну допомогу, може виникнути некроз (відмирання тканин) яєчника, що призведе до його втрати.
2. Розрив стінки кісти. Він супроводжується витікання вмісту кісти в черевну порожнину, внутрішньою кровотечею, слабкістю та сильним больовим синдромом. Стан вимагає негайного хірургічного втручання, бо може розвинутися перитоніт та сепсис.
3. Кровотеча (геморагія) внаслідок розриву судин кісти. Вона може бути внутрішньокістозна або внутрішньочеревна. Симптомами є гострий біль, слабкість, зниження артеріального тиску, прискорене серцебиття тощо. Якщо кровотеча сильна, може знадобитися хірургічне втручання для її зупинки.
4. Інфікування кісти, що часто призводить до абсцесу яєчника. Перебіг процесу супроводжується інтоксикацією, лихоманкою та болем. Частіше потребує хірургічного втручання та антибактеріальної терапії.
5. Малігнізація (переродження в рак). Деякі кісти, особливо в жінок після менопаузи, можуть перероджуватися в злоякісні пухлини. Частіше ніяк не проявляють себе. Вимагають онкологічного лікування, яке може включати хірургію та хімієтерапію.

Деякі види кіст можуть порушувати овуляцію. Це призводить до тимчасового безпліддя. Крім того, хірургічне видалення яєчника або значної частини його тканин може також знижувати фертильність.

Джерела:

1. Ovarian cysts, https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/ovarian-cysts/diagnosis-treatment/drc-20353411
2. Ovarian cysts, https://www.nhs.uk/conditions/ovarian-cyst/treatment/
3. Ovarian cysts, https://www.healthline.com/health/ovarian-cysts

Лікар-гінеколог Семенова Аліна Олегівна