Контрацепція: внутрішньоматкові засоби

В наш час використовуються внутрішньоматкові контрацептиви (ВМК) двох типів:

• мідь містять, іноді додатковим компонентом може бути срібло або золото;
• гормонмістящі (системи з левоноргестрелом).

Інертні внутрішньоматкові засоби, що не містять активних компонентів (звичайна пластикова спіраль Ліппса), на сьогоднішній день не використовуються згідно з рекомендаціями ВООЗ у 1989 році, оскільки мають низьку ефективність і часто викликають ускладнення.

Механізм дії ВМС включає кілька моментів. Насамперед, ВМС впливає здатність сперматозоїдів проходити через порожнину матки. Іони міді, які виділяє ВМС, діють токсично на сперматозоїди, уповільнюючи їхнє просування. В ендометрії виникає реакція на стороннє тіло, підвищується кількість лейкоцитів та простагландинів, які не сприяють імплантації. Також ВМК посилюють скорочення внаслідок чого плодове яйце присувається швидше звичайного і потрапляє в порожнину матки не готовим до імплантації.

Внутрішньоматкові системи з гестагеном також місцево впливають на внутрішню оболонку матки, пригнічують її розростання. Вони можуть використовуватися при гіперпластичних процесах в ендометрії, суттєво зменшують тривалість та обсяг менструації та покращують стан жінок з анемією.

Внутрішньоматкова контрацепція підходить жінкам у будь-якому репродуктивному віці, які не планують вагітність протягом мінімум 1 року та не мають ризику отримати інфекції, що передаються статевим шляхом. ВМК показана жінкам, які категорично відмовляються від гормональних контрацептивів або мають протипоказання до застосування. ВМК чудово підходить жінкам старше 35 років, які курять, жінкам з надмірною масою тіла, а також з такими супутніми захворюваннями:

• артеріальна гіпертензія,
• порушення кровообігу,
• тромбози в анамнезі (тромбоз глибоких вен, легенева тромбоемболія, ішемічна хвороба серця),
• інсульт,
• мігрені,
• захворювання молочних залоз.

Категорично не можна використовувати внутрішньоматкову контрацепцію при підозрі на вагітність, за наявності запальних захворювань статевих шляхів та області малого таза, пухлин шийки та тіла матки, при кровотечі зі статевих шляхів неясного генезу. Індивідуально після огляду лікаря-гінеколога вирішується доцільність використання ВМК при аномаліях розвитку матки, деформаціях шийки матки, у жінок, що не народжували. Використання ВМС у них можливе, але ймовірність експульсії ВМК в цьому випадку вище через невеликі розміри порожнини матки в порівнянні з жінками, що народжували.

Перед введенням ВМС обов’язково необхідно пройти гінекологічний огляд та оцінити ризик наявності інфекцій, що передаються статевим шляхом, провести ультразвукове дослідження органів малого таза.

Введення ВМК можливе будь-якого дня менструального циклу при повній впевненості у відсутності вагітності. Однак період менструальної кровотечі є більш прийнятним для введення ВМС, тому що жінка точно не вагітна і процедура введення може бути виконана легше.

У післяпологовому періоді ВМС можна вводити, якщо минуло більше 4 тижнів після пологів. Після аборту ВМС може вводитися відразу за відсутності будь-яких ознак інфекції.

Щоб не відбулася експульсія ВМС варто утриматися від статевого життя і обмежити фізичні навантаження протягом першого тижня. У цей період також можливі, ниючий біль внизу живота і незначні кров’янисті виділення з піхви. Спочатку можуть бути нерегулярні менструації, що мажуть кров’янисті виділення в середині циклу, може змінюватися характер менструальних кровотеч (триваліші і рясні місячні при використанні мідних ВМС і менш тривалі і незначні при використанні гестагенових ВМС). Як правило, побічні ефекти стають менш вираженими або повністю зникають через 3-6 місяців після встановлення внутрішньоматкового контрацептиву.

Після введення ВМК необхідний контрольний огляд гінекологом через 3-6 тижнів, далі раз на півроку.

Серед мінусів методу можна назвати можливість самостійної експульсії ВМК. Тому якщо менструація супроводжується болями та спазмами, бажано перевіряти наявність ниток у піхву після закінчення менструації. Такі ускладнення, як перфорація матки під час введення ВМК, трапляються вкрай рідко, менше 1 випадку на 5000 процедур.

ВМС необхідно витягти після того періоду, який зазначений в інструкції, але можна це зробити і раніше за бажанням пацієнтки.

Якщо Ви використовуєте внутрішньоматковий контрацептив, важливо пам’ятати, у яких випадках необхідно негайно повернутись до лікаря:

– затримка менструації із симптомами вагітності (нудота, біль у молочних залозах та ін.);

– тривалі або переймоподібні болі внизу живота, особливо якщо вони супроводжуються погіршенням самопочуття, лихоманкою (можлива інфекція органів малого тазу);

– нитки спіралі відсутні або під час перевірки чи з цервікального каналу виступає пластмасовий кінець ВМС;

– з’явився новий партнер (ВМС не захищає від ЗПСШ, ВІЛ).