Гострокінцеві кондиломи

На слизових статевих органів папіломавірус викликає зростання гострих кондилом, які часто називають генітальними бородавками.

Приблизно 90% гострих кондилом пов’язані з типами ВПЛ 6 і 11. Ці типи мають низький онкогенний потенціал і викликають зростання генітальних кондилом, які ніколи не переходять у рак.

Зараження вірусом відбувається шляхом тісного тілесного контакту (шкіра до шкіри), що зазвичай відбувається при статевому акті, включаючи оральний і анальний секс. Вірус не передається через торкання статевих органів руками, через предмети інтимної гігієни та сексуальні іграшки. Вірус може передаватися від матері до дитини під час пологів, що є причиною виникнення папіломазоту гортані та аногенітальних бородавок у дітей. Можливе також самозараження при голінні та епіляції, за наявності одиничної кондиломи вірус може поширюватися на сусідні ділянки шкіри через мікропорізи.

Ранній початок статевого життя і часта зміна статевих партнерів грає важливу роль передачі вірусу. Ризик зараження ВПЛ зростає з кожним партнером.

Прояви ВПЛ-інфекції бувають частіше у людей з різними імунодефіцитними станами (у тому числі ВІЛ) і мають більш поширені форми. Прихований перебіг ВПЛ-інфекції часто активізується під час вагітності і може призвести до розростання кондилом.

Найбільш частими зонами локалізації гострих кондилом є пеніс, вульва, піхва, шийка матки, промежина і періанальна область. Рідше зустрічаються ураження слизової оболонки ротоглотки, гортані та трахеї.

Вірус проникає в епітеліальні клітини шкіри та слизових оболонок через мікротравми. Інкубаційний період протікає без будь-яких ознак чи симптомів і може тривати від місяця до кількох років. Згодом вірус порушує процес правильного поділу клітини і викликає хаотичне розмноження клітин, в результаті якого з’являються розростання, звані кондиломами.

Кондиломи можуть бути різної форми – ниткоподібні, грибоподібні, у вигляді бляшок або мати форму цвітної капусти, та різних розмірів – від 1 мм до кількох сантиметрів. Як правило, кондиломи не мають жодних проявів, але у деяких людей можуть супроводжуватися неприємними симптомами, такими як свербіж, печіння, а також приєднання запалення, якщо кондиломи постійно травмувати. Якщо кондиломи розташовуються в зоні сечівника, то періодично може виникати дискомфорт під час або після сечовипускання.

Папіломавірусна інфекція часто може поєднуватися з іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, гонорея, сифіліс, ВІЛ) та може супроводжуватися патологічними змінами на шийці матки. Тому при виявленні генітальних кондилом обов’язковим є проведення цитологічного дослідження (пап-тесту) з метою виявлення атипових клітин на шийці матки та обстеження на інфекції методом ПЛР. При необхідності лікар може призначити проведення кольпоскопії, аноскопії.

Чи потрібно лікувати кондиломи? Напевно, рішення необхідно приймати у кожному випадку індивідуально. Зважаючи на те, що невеликі кондиломи мають властивість самостійно регресувати, то за відсутності якихось неприємних симптомів їх можна деякий час спостерігати. Однак важливо пам’ятати, що людина, яка має гострі кондиломи, може передавати ВПЛ-інфекцію своїм статевим партнерам. Жінкам, які мають генітальні бородавки, бажано пролікувати їх перед плануванням вагітності, щоб уникнути передачі вірусу дитині під час пологів. Незважаючи на те, що папіломатоз гортані у дітей дуже рідкісне захворювання, краще знизити ризик його розвитку до мінімуму, пролікувавши кондиломи до вагітності.

Давайте розглянемо, які існують методи лікування гострих кондилом. Ліки, які діють безпосередньо на сам вірус папіломи людини, не існує. Можливе використання препаратів інтерферону та імуномодуляторів, проте їх ефективність для лікування ВПЛ-інфекції на сьогоднішній день залишається спірною. Тому основним методом лікування гострих кондилом є їхнє фізичне видалення. Можуть застосовуватись такі методи, як кріодеструкція, лазерна, радіохвильова деструкція, а також хімічна коагуляція. Метод лікування визначає лікар залежно від кількості кондилом, їх розмірів, розташування та інших факторів.

При кріодеструкції використовується рідкий азот, який наноситься точково спеціальним апаратом. Після заморожування кондилома відмирає, загоєння відбувається досить швидко. Процедуру повинен виконувати досвідчений фахівець, щоб уникнути ускладнень.

Для хімічної коагуляції використовують препарати, які містять кислоти. Для повного видалення кондилом може знадобитися кілька процедур. Якщо наносити ці засоби необережно, можна пошкодити здорові тканини та в результаті отримати рубець. Тому лікування кондилом хімічними засобами має проводити лише лікар.

При радіохвильовій деструкції використовуються радіохвилі високої частоти, що дозволяє висікати тканини різну глибину. Радіохвильовий метод найбільш зручний при видаленні кондилом на ніжці.

Найбільш сучасний метод — це використання СО2-лазера. Під впливом тонкого світлового променя високої потужності відбувається випарювання клітин. Ця методика дозволяє видаляти кондиломи різних розмірів (від 1 мм) з чітким візуальним контролем глибини впливу. Загоєння відбувається швидко (1-2 тижні), без утворення рубців. Процедура практично безболісна, при необхідності може використовуватись місцева анестезія (спрей або крем з анестетиком).

Можливе застосування комбінованого лікування – використання імунотропної терапії після видалення кондилом з метою зниження ризику рецидивів.

У жодному разі не варто намагатися видаляти кондиломи самостійно, тому що при непрофесійних маніпуляціях можливе надмірне пошкодження шкіри та слизових і поширення вірусу на навколишні тканини. Також не варто застосовувати різноманітні народні засоби, оскільки ефективність та безпека залишається під сумнівом.

Для профілактики інфікування папіломавірус використовують вакцинацію до початку статевого життя для дівчаток і жінок у віці від 9 до 26 років. Вакцини можуть застосовуватися тільки для профілактики, для лікування існуючої ВПЛ-інфекції вакцинація марна.

Єдиним легкодоступним засобом запобігання ВПЛ та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, залишається бар’єрна контрацепція (презервативи). Однак повноцінний захист забезпечити не може, оскільки ізолює не всі ділянки шкіри, що стикаються. Важливо пам’ятати, що з кожним партнером ризик інфікування зростає в кілька разів.

Немаловажну роль у профілактиці папіломавірусної інфекції відіграють неспецифічні методи зміцнення імунітету – повноцінне харчування, нормалізація режиму праці та відпочинку, відмова від шкідливих звичок, усунення вогнищ хронічної інфекції.

Дрозд Катерина Миколаївна, лікар акушер-гінеколог