Ендометріоз

Дрозд Катерина Миколаївна

1065 переглядiв

0 коментарiв

Ендометріоз — це доброякісне гормонозалежне захворювання, поширене в гінекології, при якому клітини ендометрію (внутрішньої оболонки матки) розростаються за межами цієї оболонки. В ендометріоїдних вогнищах відбуваються ті ж циклічні зміни, що й у нормальному ендометрії. Щомісячні кровотечі в навколишніх тканинах викликають хронічну запальну реакцію в цих осередках.

На сьогодні немає доведених причин появи ендометріозу. Поширена теорія ретроградної менструації – приживлення ендометрію на органах малого тазу внаслідок закидання менструальної крові в черевну порожнину через маткові труби. Однак ця теорія не пояснює, чому ендометріоз розвивається лише у 5-10% жіночого населення, хоча ретроградна занедбаність крові відбувається у більшості жінок. Згідно з іншою теорією, клітини ендометрію можуть поширюватися по організму по венозних та лімфатичних судинах з подальшою їх імплантацією. Таким чином можуть уражатися сечовий міхур, кишечник, нирки, легені, очі, післяопераційні рубці (екстрагенітальні форми ендометріозу). Певну роль розвитку ендометріозу грає спадкова схильність, порушення ембріонального розвитку, дисфункція імунної системи, гормональні порушення.

Факторами ризику розвитку ендометріозу є наявність в анамнезі патологічних пологів, гінекологічних операцій (аборти, кесарів розтин, вишкрібання порожнини матки, електрокоагуляція, кріодеструкція шийки матки), тривале носіння внутрішньоматкової спіралі, наявність ендометріозу у матері, сестер.

Основними клінічними проявами ендометріозу є:

абдомінально-тазові болі;
біль під час менструації (дисменорея);
рясні, тривалі менструації, що мажуть кровотечі за кілька днів до і після менструального циклу;
біль під час статевого акту (диспареунія);
болі під час спорожнення кишечника та сечового міхура;
безпліддя;
виснаження, стомлюваність.

Симптоми ендометріозу залежать від локалізації його осередків. Наявність ендометріоїдних вогнищ найчастіше спостерігається у позадиматочному просторі, на крижово-маткових зв’язках, широких маткових зв’язках, ректовагінальній перегородці, що часто супроводжується болем під час виконання фізіологічних функцій (дефекація, статевий акт). Ці симптоми частіше з’являються під час менструації, але можуть бути інші дні менструального циклу. Для ендометріозу матки (аденоміозу) характерні рясні тривалі менструації, відчуття тяжкості, розпирання у нижніх відділах живота. Вкрай рідко можуть спостерігатися такі симптоми як кровохаркання — за наявності ендометріозу в легенях, “криваві сльози” – при ураженні слизової оболонки очей.

При ендометріозі часто спостерігається невідповідність між розміром вогнища ураження, тривалістю процесу та клінічними проявами захворювання. Ендометріоїдна кіста яєчника навіть великих розмірів може не давати больової симптоматики, а іноді викликає виражений біль, особливо напередодні та під час менструації, що може супроводжуватися нудотою, блюванням, втратою свідомості.

Найнебезпечніше ускладнення ендометріозу – безпліддя, яке може бути наслідком порушення прохідності маткових труб, формування спайок у малому тазі, прямого пошкодження тканини яєчників ендометріоїдними кістами, які часто називають «шоколадними» кістами через їх темний вміст, гормональні та імунологічні порушення.

У деяких жінок захворювання може протікати абсолютно безсимптомно. Тому важливо своєчасно проходити профілактичні огляди гінеколога.

Діагноз ендометріозу може встановити лише лікар-гінеколог. Під час огляду лікар може виявити болючість у ділянці придатків, матки та позадиматкового простору. Додатковими методами обстеження можуть бути кольпоскопія, УЗД, гістероскопія, за необхідності КТ, МРТ.

Золотим стандартом діагностики ендометріозу є лапароскопія – операція, під час якої за допомогою спеціального оптичного приладу, введеного через невеликий розріз на передній черевній стінці, оглядають органи малого тазу та черевної порожнини. При виявленні вогнищ ендометріозу лікар може видалити їх, зробити забір зразків тканини для гістологічного дослідження, що дозволяє підтвердити діагноз.

Лікування ендометріозу спрямоване на усунення больового синдрому, зменшення активності процесу та відновлення репродуктивної функції. Вибір методу лікування залежить від віку жінки, її репродуктивних планів, виразності симптомів захворювання, локалізації та ступеня поширеності вогнищ ендометріозу.

Як терапію першої лінії використовують гестагени, комбіновані оральні контрацептиви, нестероїдні протизапальні засоби та ін. Препарат, дозу та тривалість лікування лікар підбирає індивідуально.

Хірургічне лікування спрямоване на максимальне видалення ендометріоїдних вогнищ та проводиться за суворими показаннями:

при стійкому тазовому болю на фоні недостатньої ефективності медикаментозного лікування або за наявності протипоказань до нього;
при тяжкому глибокому інфільтративному ендометріозі з ураженням кишечника, сечового міхура, тазових нервів;
за наявності або підозри на ендометріому яєчника діаметром понад 3 см;
при розриві кісти яєчника, перекруті придатків;
при безплідді незрозумілого генезу.

Як правило, хірургічні методи лікування ендометріозу застосовують у комплексі з медикаментозною терапією.

Раннє виявлення захворювання підвищує ймовірність успішного лікування. Після проведеної терапії багатьом жінкам вдається успішно завагітніти.

Фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура, санаторно-курортне лікування, психологічна допомога мають позитивний вплив на перебіг захворювання та психологічний стан жінок з ендометріозом.

Дрозд Катерина Миколаївна, лікар акушер-гінеколог

Оцінки відсутні.

(0 оцiнок)