Тріщина заднього проходу

Захворювання, що зачіпають анальний отвір, вирішуються, як правило, не вчасно. Дискомфорт і біль ігноруються, візит до лікаря затягується максимально. Не допускайте такої помилки. Почути сигнал свого організму про допомогу – це не по-дурному і не принизливо. Нерозумно відмахуватися, але після довгого болю все-таки звернутися до фахівця і дізнатися про ускладнення, що розпочалися. Що ж Вам потрібно знати про тріщину заднього проходу?

Що таке анальна тріщина і її види

Анальна тріщина або тріщина заднього проходу це дефект слизової прямої кишки в її самому нижньому відділі. Виявляється цей дефект у вигляді хворобливості вертикального розриву в області ануса. Розрив цей може бути поверхневим або більш глибоким, довжина його зазвичай не перевищує 1,5 см, ширина досягає 0,5 см. У розташуванні тріщин є певні закономірності, пов’язані з анатомічними особливостями анального каналу. Тріщини заднього проходу найбільш часто утворюються на його передній або задній стінці і майже ніколи на бічних поверхнях. Відбувається це тому, що бічні поверхні ануса забезпечуються кров’ю набагато краще, ніж передня і задня стінки, слизова яких найбільше схильна до травмування.

Після огляду у проктолога Ви можете почути визначення «гостра тріщина» або «хронічна тріщина». Що це за тріщини і в чому їх відмінність? Якщо анальна тріщина утворилася трохи більше місяця тому і вже заживає, то така тріщина називається гострою. Якщо ж розрив продовжує турбувати Вас вже більше шести тижнів з періодами затихання і зростання болю, то мова йде про хронічну форму захворювання – хронічну анальну тріщину.

Гострі і хронічні тріщини розрізняються не тільки термінами своєї появи, але і анатомічно. Гостра анальна тріщина по формі нагадує вузьку щілину з гладкими краями в глибині якої видно поверхню м’язових волокон. На відміну від цього, дно і краї хронічної анальної тріщини покриває грануляційна тканина, яка згодом розростається в рубцеву. Для лікування гострої анальної тріщини, найчастіше, досить консервативного лікування. Ускладнення в цьому випадку практично виключені. Для хронічної анальної тріщини лікування методами консервативної терапії недоцільно. Така тріщина насилу піддається терапії, довго не загоюється. Виникає небезпека ускладнень, пов’язаних з інфікуванням. Тому вирішення проблеми хронічної анальної тріщини найкраще вирішувати оперативним шляхом.

Причини появи анальної тріщини

Що ж є причиною появи анальної тріщини? Чи відноситесь Ви до групи ризику цього захворювання? Анальна тріщина з’являється, коли травмують слизову прямої кишки. Причин такої травматизації може бути кілька. Прийнято вважати, що основною причиною появи тріщин заднього проходу є запор. Дійсно, щільна грудка калу великого обсягу може сильно розтягнути пряму кишку і привести до розриву стінки. Якщо запори не носять хронічного характеру, то анальна тріщина може досить швидко зажити. Якщо ж проблема запорів не вирішується місяцями і, ледь затягнувшись, тріщина знову розривається, то це вже привід звернутися до фахівця. До речі, нормалізація стільця не завжди автоматично призводить до загоєнню тріщин. Причина може бути в чомусь іншому. Саме тому необхідно обстеження.

Протилежна ситуація – часте застосування проносних і пронос. У цьому випадку відбуваються часті посилені скорочення ректального сфінктера (спазм м’язового кільця навколо ануса). Ще одна можлива причина утворення анальної тріщини – підвищена напруженість анального сфінктера. Список можна продовжити: пологи, медичні маніпуляції, оригінальний спосіб сексуального взаємодії …

Спробуємо сформулювати перелік найчастіших причин освіти анальної тріщини:

• хронічні запори або пронос;
• недбало проведені медичні маніпуляції (аноскопія, ректороманоскопія, колоноскопія);
• частий анальний секс;
• ускладнення після пологів;
• геморой;
• малорухливий спосіб життя.

Зупинимося на останній причины. Строго кажучи, це не безпосередня причина утворення тріщини. Це, скоріше, пусковий механізм, який виглядає наступним чином: гіподинамія, застій крові в малому тазу і прямій кишці, геморой, запор, біль, тріщини. Тепер Ви самі можете визначити як близько Ви знаходитесь до групи ризику. І тільки в Ваших силах звести до мінімуму можливість появи анальної тріщини. Ви не можете нести відповідальність за грубість медичних маніпуляцій і не зміните природний хід родової діяльності. Але Ви можете порадувати організм щоденним салатом або кислим молоком і подарувати йому одну годину активної прогулянки, що наполовину збільшить Ваші шанси залишитися здоровим.

Симптоми появи анальної тріщини

А поки прислухайтеся до свого організму. Як Ви самі можете визначити, що пора відвідати проктолога? Симптоми появи тріщини в задньому проході важко сплутати з проявами будь-якої іншої проблеми. Основними ознаками появи анальної тріщини є:

• постійні свербіж і печіння анального проходу;
• біль в області ануса;
• кров з прямої кишки.

Свербіж і печіння в задньому проході значно посилюються, якщо людина тривалий час сидить нерухомо. Може це відбуватиметься і при ходьбі. Болі в області ануса можуть відрізнятися по гостроті і тривалості, але незмінно тягнуть за собою хронічний дискомфорт, безсоння, больовий синдром, пригнічений психологічний стан і страх перед дефекацією. Після слідують ущільнення калових мас, біль, спазм ректального сфінктера і нові тріщини. Коло замикається.

Чого Вам очікувати, заходячи в кабінет проктолога?

Прийом фахівця почнеться з зовнішнього огляду анального отвору. Може трапитися так, що тріщину видно не всю. У цьому випадку доктор проведе пальцеве обстеження – пальпацію. Це необхідно для визначення розмірів тріщини, дослідження стану її країв і реакції сфінктера. Для огляду стану прямої кишки на глибині до 15 см використовують спеціальний інструмент – аноскоп, схожий на усічений конус. Не бійтеся цієї процедури – її проводять під місцевим знеболенням. При необхідності, після загоєння тріщини, фахівець може провести більш глибоке (до 24 см) обстеження стану прямої кишки за допомогою спеціального ендоскопічного приладу – ректороманоскопа. Лікування хронічної післяпологової тріщини має свої особливості. Воно проводиться після УЗД ануса і перевірки тиску м’язів сфінктера, щоб не порушити його роботу при оперативному втручанні. Рішення про застосування інших видів обстеження – колоноскопії, ірігоскопії – буде приймати Ваш лікар.

Лікування анальної тріщини

Яке лікування може бути Вам запропоновано? Якщо у Вас гострий процес, тобто тріщини свіжі, найкращим виходом буде консервативне лікування. Швидше за все, Вам призначать протизапальні мазі з анестетиками, ранозагоювальні препарати і свічки. Народні засоби теж можуть стати Вашими добрими помічниками після обов’язкової лікарської консультації. Доктору необхідно контролювати процес загоєння. Якщо не спрацюють мазь або свічки – фахівець відразу це помітить і вчасно змінить тактику лікування, а Ви уникнете небезпеки перевести стадію захворювання в хронічну.

Якщо консервативний метод лікування неефективний, то залишається оперативний. Вид операції обирає хірург після обстеження пацієнта. Це може бути висічення анальної тріщини, доповнена задньої дозованої сфінткеторотомією або без неї. Висічення полягає у видаленні огрубілих країв тріщини і накладення швів. Проводиться така операція може як скальпелем, так і лазером. Ускладненнями висічення може бути поява рубцевих ущільнень і гнійний парапроктит. Ви повинні розуміти, що операції усувають наслідки, а не причину.

А причина – в способі життя. Звучить тривіально, але якщо Ви будете дотримуватися дієти, багато рухатися і регулярно відвідувати лікаря, то всі проблеми, що виникають можна буде вирішити, а процес загоєння пройде швидко і безболісно.

Етіологія захворювання

Етіологічними факторами формування анальних тріщин можуть стати:

• тверді та великі фекалії або хронічний запор — найбільш поширеною причиною є тривале напруження при дефекації, яке призводить до розтягування та розриву слизової оболонки анального каналу;
• частий або тривалий пронос, що викликає подразнення і пошкодження анальної області;
• механічні пошкодження, такі як травми при анальному сексі або використанні медичних інструментів;
• запальні захворювання кишківника — хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт — через хронічне запалення і ураження слизової оболонки;
• вірусні, бактеріальні або грибкові інфекції анальної області;
• деякі системні захворювання, наприклад, системна склеродермія, яка може вплинути на тонус анальної сфінктера;
• недостатнє вживання рідини може сприяти утворенню твердих фекалій;
• вживання недостатньої кількості клітковини.

Також анальні тріщини можуть розвинутися через індивідуальні анатомічні особливості та генетичну схильність.

Патогенез

Патогенез анальних тріщин може змінюватися через етіологічних причин. Але загальний розвиток картини захворювання найчастіше починається з травмуванням слизової оболонки анального каналу. Так, через тривале напруження тканина спочатку розтягується, а потім починають з’являтися тріщини.

Травма слизової оболонки запускає запальний процес, що супроводжується болем, набряком та порушенням кровообігу. Запалення може ускладнити загоєння і сприяти хронічному перебігу тріщини.

Хронічне запалення та порушення кровообігу в зоні тріщини призводять до утворення невеликих тромбів і порушення нормального процесу загоєння. Це може призвести до формування “тріщини”, яка не загоюється або загоюється з труднощами.

Біль і запалення в зоні травматизації своєю чергою стають причиною спазму анального сфінктера. Це викликане захисною реакцією організму та призводить до подальшого зменшення кровопостачання та погіршення загоєння. Через спазм ускладнюється сам процес дефекації, що веде до повторного травмування і затримки загоєння, створюючи замкнуте коло болю та спазму.

Якщо тріщина не лікується своєчасно або недостатньо, вона може перейти в хронічну стадію. Хронічна тріщина характеризується наявністю рубцевих змін, тривалим болем і частими рецидивами.

Також може трапитися рецидив після лікування. Коли людина не дотримується рекомендацій лікаря. А неправильне лікування або нездоровий спосіб життя можуть підвищити ризик рецидиву.

Особливості перебігу захворювання під час вагітності

Тріщина заднього проходу у вагітних жінок є досить поширеним і болісним станом, що потребує особливої уваги та адаптованого підходу до лікування.

Проблема розвивається через зростання матки, що створює додатковий тиск на тазові органи. Це може впливати на нормальне функціонування кишківника і спричиняти запори. Запори та напруження під час дефекації є основними факторами розвитку тріщини заднього проходу. Гормональні коливання під час вагітності, такі як підвищення рівня прогестерону, також впливають на тонус м’язів та слизової оболонки анального каналу. Це також провокує як розвиток, так й ускладнення тріщини.

У вагітних жінок симптоми тріщини, такі як біль і дискомфорт, можуть бути більш вираженими. Це пов’язане з підвищеною чутливістю та фізичними змінами, що супроводжують вагітність. Також існує ризик розвитку хронічної тріщини через відсутність належного лікування.

Лікування тріщини заднього проходу під час вагітності повинно враховувати безпеку медикаментів для плоду. Не всі лікарські препарати безпечні для використання під час вагітності, тому важливо консультуватися з лікарем перед застосуванням будь-яких засобів.

Особливості захворювання у дітей

Тріщина заднього проходу, на жаль, стає більш розповсюдженою проблемою серед дітей. Найпоширеніша причина тріщини у дітей — це хронічні запори, які призводять до твердих фекалій, що травмують слизову оболонку анального каналу при дефекації. Тривале сидіння на горщику або напруження при дефекації та споживання недостатньої кількості клітковини або рідини також можуть спричинити механічне пошкодження анальної області.

Ризик формування тріщин пов’язаний з більш тонкою і вразливою до механічних пошкоджень слизовою оболонкою. Будь-який надмірний натиск або подразнення під час дефекації можуть швидко призвести до утворення тріщин. Крім того, ризик провокується відсутністю регулярного дефікального ритму та незрілістю травної системи.

Щоб допомогти дитині та своєчасно звернутися по допомогу варто прислуховуватися до можливих скарг. Діти можуть скаржитися на біль, свербіж і дискомфорт під час або після дефекації. Це може проявлятися як плач або агресія, особливо у немовлят. Невеликий обсяг червоної крові на поверхні фекалій або на туалетному папері також може бути ознакою тріщини.

Лікування анальної тріщини у дітей буде пов’язане з корекцією харчування та техніки дефекації, збільшенням споживання рідини та місцевим медикаментозним лікуванням.   Використання м’яких мазей або кремів, що містять заспокійливі та пом’якшувальні компоненти, допоможуть зменшити біль і запалення.

Ускладнення

Основні ускладнення тріщини заднього проходу, які можуть розвинутися:

1. Хронізація. Без належного лікування гостра тріщина може перейти в хронічну. Хронічна тріщина характеризується наявністю тривалих болів, рецидивуючих симптомів і утворенням рубцевих змін, що ускладнює процес загоєння.
2. Рубцеві зміни. Хронічна тріщина часто супроводжується рубцевими тканинами, які можуть стати жорсткими і обмежувати еластичність анального каналу, що підвищує ризик рецидивів.
3. Розвиток бактеріальної інфекції. Тріщина може стати воротами для бактерій, що можуть призвести до гнійних ускладнень або розвитку абсцесів в анальної області.
4. Анальний абсцес. Виникнення порожнини з гнійним накопиченням в області тріщини, що може супроводжуватися сильним болем, набряком і підвищенням температури.
5. Хронічний спазм. Формується через запалення та біль, спричинені тріщиною та порушує нормальне функціонування сфінктера, ускладнює дефекацію і може посилювати симптоми тріщини.
6. Труднощі з дефекацією. Спазм може ускладнити дефекацію, що веде до подальшого розтягування і травмування слизової оболонки, а також може спричиняти повторні тріщини.

Постійний біль і дискомфорт також можуть значно погіршити якість життя, впливаючи на фізичний і психологічний стан пацієнта. Тому своєчасне виявлення симптомів, адекватне лікування та регулярний моніторинг є ключовими для запобігання ускладненням і забезпечення швидкого одужання. Якщо ви стикаєтеся з симптомами тріщини, важливо звернутися до лікаря для отримання професійної медичної допомоги.

Діагностика анальної тріщини

Діагностика анальної тріщини не обмежується лише зібраним анамнезом. Вона потребує проведення більш значної оцінки.

Так, першим кроком є детальне опитування пацієнта про симптоми, їх тривалість, характер болю, наявність кровотечі, проблеми з дефекацією, а також фактори, що можуть вплинути на розвиток тріщини, такі як запори, хронічний пронос або травми. Після чого лікар проводить фізичний огляд області анального каналу. Під час нього можуть бути виявлені зовнішні ознаки тріщини, такі як червоні або синюшні плями, а також ознаки запалення або набряку.

Далі проводиться аноскопія та ректоскопія. Це дві альтернативні діагностичні процедури. Аноскопія допомагає виявити тріщини, оцінити їх розмір і глибину, а також виключити інші патології, такі як геморой або пухлини. Для цього використовують спеціальний інструмент — аноскоп, щоб оглянути внутрішню частину анального каналу і нижньої частини прямої кишки. Ректоскопія є більш детальною процедурою, яка дозволяє оглянути не лише анальний канал, але й частину прямої кишки. Її використовують для виявлення тріщин, оцінки стану слизової оболонки прямої кишки і виключення можливих захворювань, які можуть супроводжуватися схожими симптомами.

У деяких випадках можуть бути призначені лабораторні дослідження для виключення інфекцій або інших супутніх станів. Це може включати аналізи крові або мазки для виявлення можливих інфекційних агентів.

Лікування анальних тріщин

Лікування тріщини заднього проходу має бути комплексним і індивідуально підібраним, з урахуванням ступеня тяжкості та причин. Основні підходи до лікування:

1. Дієта і корегування харчування. Рекомендується вживання продуктів, багатих на клітковину (овочі, фрукти, цільнозернові продукти), та достатня кількість води.
2. Засоби для пом’якшення стулу. Вживання осмотичних проносних засобів допоможе в підтриманні регулярного і м’якого стулу. Але призначати їх повинен лікар.
3. Місцеві препарати. Використання кремів або мазей, що містять заспокійливі, пом’якшувальні та антисептичні компоненти, допоможе зменшити біль, запалення і сприяти загоєнню тріщини.
4. Протизапальні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) призначаються для зменшення болю і запалення.
5. Антибактеріальні препарати. Потрібні для запобігання або лікування вторинних інфекцій.
6. Топічні анестетики. Місцеві анестетики, такі як лідокаїн, можуть бути використані для тимчасового зменшення болю.

Також можуть призначатися радикальні методи лікування, а саме оперативне втручання.

Операції під час анальної тріщини

Коли консервативне лікування не дає результатів, призначають хірургічне втручання. Воно допоможе досягти тривалого полегшення і загоєння. Основні хірургічних операції, що застосовуються для лікування анальних тріщин:

1. Внутрішня сфінктеротомія, що є однією з найпоширеніших операцій для лікування хронічних анальних тріщин. Вона передбачає часткове розсічення внутрішнього анального сфінктера, що допомагає зменшити спазм м’язів і полегшити біль. Операція проводиться під місцевою анестезією або загальним наркозом. Після розсічення сфінктера, зазвичай, накладаються саморозсмоктуючі шви. Пацієнти можуть відчути значне полегшення болю одразу після операції.
2. Хірургічне розсічення тріщини. Це процедура, при якій тріщина розсікається, а рубцева тканина видаляється. Основна мета — забезпечити чистоту країв тріщини для покращення загоєння. Використовується при хронічних тріщинах з рецидивуючими симптомами та рубцями. Проводиться під анестезією. Після розсічення тріщини, може бути виконано додаткове розширення або січення рубцевих тканин.
3. Лазерна терапія. Передбачає використання лазера для точного видалення тріщини та загоєння. Лазер допомагає зменшити кровотечу і швидше загоює тканини. Може бути рекомендована для пацієнтів, у яких тріщина не підлягає лікуванню іншими методами. Проводиться під місцевою анестезією або загальним наркозом. Лазерний вплив забезпечує високий рівень точності і мінімізує ризик ускладнень.
4. Дилатація анального каналу. Передбачає розширення анального каналу за допомогою спеціальних інструментів. Це допомагає зменшити спазм сфінктера і полегшити дефекацію. Застосовується для полегшення симптомів при хронічних тріщинах і спазмах сфінктера. Проводиться під місцевою анестезією або седативними засобами. Розширення проводиться обережно, щоб уникнути травмування тканин.

Вибір хірургічного методу лікування анальної тріщини залежить від конкретного випадку, включаючи тривалість тріщини, її важкість та індивідуальні особливості пацієнта.

Контроль виліковності

Контроль виліковності анальної тріщини є важливим аспектом для запобігання розвитку рецидивів та ускладнень. Він включає проведення додаткових консультацій та оглядів. Якщо терапія включала консервативні методи, перевірка стану тріщин оцінюється декілька разів у період лікування та щомісяця протягом року після його закінчення. У разі, коли симптоми не покращуються, лікар може відкоригувати лікування, змінити медикаменти або методи терапії.

Якщо була проведена операція, важливо оцінити успішність хірургічного втручання, перевірити, чи зменшилися симптоми та чи немає ускладнень. Пацієнт зобов’язаний дотримуватися рекомендацій щодо догляду за післяопераційними швами, використання медичних препаратів і підтримки нормального функціонування кишківника. Лікар також обов’язково призначать додаткові консультації та обстеження для контролю виліковності.

Джерела:

• Anal fissure, https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/anal-fissure/symptoms-causes/syc-20351424
• Anal Fissures, https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/13177-anal-fissures
• Anal fissure: diagnosis, management, and referral in primary care, https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6650108/